Лесь Подерв'янський: Цiкавi Дослiди

Комьюнити живое?

Захотел перечитать Леся на киндле. Кроме разных медвежьих углов, с украденными тестами из дослідів (и добавленной пацаватой рекламой), ничего не нашел :(

Пришлось делать самому. Кому интересно (epub, pdf, mobi):

https://gitlab.com/sigwait/les_podervyansky--plays/tags

• Тестировал только на стареньком kindle 4 и эмуляторе kindle preview.


• Текст отформатирован в The Stage Play Format, поэтому может выглядеть непривычно тому, кто не читал любительских американских пьес.


• html, из которого собирается epub, тут.

Если найдете опечатку в текстах--скажите.

( Collapse )

хто ще не бачив, пропозиція Митця щодо Майдану. як завжди чьотко.

також поряд ставлю велике відео від Мухарського, не в тему, але для вечірньої медитації

Довго вагався чи публікувати чи ні цю рецензію, але все ж таки не втримався.
Правду-матку треба різати, якою б вона не була.


В Києві відбулася друга перм’єра вистави за сценарієм відомого художника та літератора Леся Подерв’янського. Рік тому в тому ж таки кінотеатрі «Кінопанорама» відбулася перша вистава за п’єсою Подерв’янського «Павлік Морозов». В своїй першій п’єсі автор повністю переосмислив постать головного героя, якщо початково за хрестоматійною, так би мовити п’єсою Павлік Морозов – фанатик, якого захопили нові ідеї, страждаючий від комплексу батьківської нелюбові з маніякальними нахилами, то в п’єсі, яка була поставлена на сцені, Павло Морозов це такий собі бунтар, який не побоявся виступити проти патріархального укладу та авраамістських традицій, в яких вбивство батьком дитини є абсолютно нормальною практикою.

Отже від нової вистави слід було очікувати теж певного переосмислення тих п’єс, які автор написав 20-30 років тому. Переосмислення дійсно відбулося, але особливого ефекту це не справило.

[Читати багато думок.]Основна ідея вистави – це бурлескне, буфонадне висміювання чоловічого інфантилізму, який остаточно затвердився як стиль поведінки у 60-х роках. Мачізм, алкоголізм, зухвала профанація всього та вся, ось ті риси, які автор піддає критиці в своїх творах. Але на сцені це все не було реалізовано в повну силу.
Перша дія, «Сни Васіліси Єгоровни» пройшла дуже гладко, навіть занадто гладко та супер-серйозно. До постановки цього акту поставилися настільки серйозно, що він навіть перестав бути смішним, до певної міри, і вже тут починаєш розуміти: дія на сцені не відбувається.
Друга дія, «Остановісь, мгновен’є, ти прекрасно» викликає багато запитань, адже темп події вибрано чомусь дуже швидкий, в той же час, коли за п’єсою він має бути статечним та повільним. Чому так? Візьмемо першоджерело, адже без нього складно зрозуміти культурні коди, що заклав автор у п’єсу. Першоджерелом, як стає зрозумілим ще з назви є «Фауст» Гьоте. Отже виходячи з канви сюжету Іван Опанасович Харченко заключив з Мефістофелем договір на своє життя та душу на тих же умовах, що доктор Фауст свого часу, інакше кажучи поки Мефістофель не покаже йому щось таке неймовірно прекрасне, щоб головний герой вигукнув «Остановісь, мгновен’є, ти прекрасно!». Власне кажучи саме з цією метою чорт і приходить в гості до Івана Опанасовича, але наривається на таку жлобську самозакоханість, обмежену самодостатність та пофігізм, що розуміє – його, «батька брехні» надурив і пошив у дурні хитрий хохол! Літературознавцю харченко глубоко плювати на всі спокуси та всі красоти Світу, портвейн та сало, ось і весь його світ, обмежений, нудний та спокійний, а більше йому нічого не треба, хіба що хата в Броварах з кабанчиком в сараї. Чорт у відчаї каже «і я теж дурак, сиджу тут з вами сало їм!». З цими словами, розуміючи, що його пошили в дурні чорт зникає. Тут вже йдуть відсилки до творів Гоголя та народних байок про хитрих козаків, які чортів дурили.
Але Іван Опанасович в виставі зовсім не схожий а ні на гоголівських персонажів, а ні на козаків з байок. Він нервовий, холеричний та боягузливий жлоб, що безцільно бігає по сцені.
Слід зазначити, що приємним сюрпризом стала поява Хуни, у виконанні Олени Репіної, яка не тільки була схожа на Богословську своїм виглядом та манерами, але й виконала романс «Лебеди та Обезьяны», який можна вважати гімном всієї вистави та характеристокою головних героїв. Але на цьому феєрія і закінчується.
Мефістофель, або ж чорт у виконанні Вересня вийшов якийсь непевний, якщо в «Павліку Морозові» Вересень просто блистав у ролі генерала Власова, то Чорт йому, нажаль не вдався. Набагато краще ця роль підішла б тому ж таки Андрію Середі, але чомусь йому цю роль не довірили.
В цілому саме цю сцену можна вважати вдалою, хоча запитань залишається багато.
Практично гладко та без зауважень була зіграна «Діана» - п’єса багато в чому автобіографічна, адже писав її автор лежачи в лікарні на зоологічній після невдалої бійки. В п’єсі піднімається питання ролі чоловіків в сучасному світі, їх неготовності до цивілізаційного гламуру та тяги до подвигів та звершень, яким, нажаль немає місце в нашому цивілізаційному процесі.
Але й тут виявився один провальний момент – на роль Енгельса Гасановича, призначили по арійськи суворого Андрія Середу, в результаті показати азійську хтивість та сластолюбність так і не вдалося, якби режисеру прийшла до голови ідея зробити рокіровку Середа-Примогенов, то сцена виглядала б абсолютно перфектно. Хоча, в цілому, ця сцена найбільш гладка по динаміці.
Наступна п’єса «Нірвана або Альзо шпрех Заратустра» знову була збита по динаміці: актори бігали по сцені та абсолютно невмотивовано щось кричали. При цьому чогось дійсно суттєвого на сцені не відбувалося, актори не діяли, а просто розповідали текст п’єси. Зрештою ще дві діючи персони, якими були двері та телевізор теж були зроблені аби як, і навіть пика депутата в телевізорі, схожа на Януковича не додала постанові ніякого шарму. Нарешті кода постанови – вихід з-за запертої двері дитячих комплексів головних героїв вийшов геть провальним, як і цитата депутатом Ночної пісні Заратустри: "Ночь искрится и блестит, как фонтан. И моя душа искрящийся фонтан". В постановке абсолютно не чувствуются те аллюзии на Ницше, которые автор Нирваны сделал в своей пьесе.
Початок останньої п’єси «Король Літр» всіляв надію, на те, що нарешті актори розкачалися і зараз нарешті покажуть. Актори дійсно увійшли до ражу, Олег Прімогенов у ролі Короля Літра виглядав ефектно та вальяжно, Капорін у ролі Йоріка виглядав більш ніж блискуче, і навіть відсутність одного з персонажів (Кєнта, якого зхрестили з цапом), не сильно бентежила. Євген Капорін настільки вдало втілив Йоріка, який одночасно постає шекспірівським Річардом ІІІ, що заслуговує окремих компліментів. Якщо Павлік Морозов у Капоріна вийшов досить невиразно, то Йорік йому вдався на 110%! І тут раптом чергове і найбільше за виставу розчарування – привид.
Привида реалізовано не те що невдало, а відверто халтурно. Простенька 3D анімація пущена на екран, яка абсолютно ніяк не взаємодіє з акторами на сцені, і взагалі незрозуміло що робить. Як реалізувати привида на сцені? Є сотні варіантів, а враховуючи мультімедійні можливості таких варіантів стають тисячі, але жоден варіант не реалізовано. В результаті привид – ключовий герой Короля Літра на сцені просто не з’явився і вся постанова, де і Вересень, і Середа, і всі інші актори були на своїх місцях просто провалилася!
Ітогі подведьом, як казав відомий персонаж Подер’янського. Не дивлячись на цікаву сценографію, непоганий акторський склад, цікаві костюми (чого тільки варта Хуна), вже достатньо злажену гру акторів, та декілька дійсно яскравих персонажів (особливо варто відмітити гру Примогенова, Середи, Капоріна та Вересня), вистава максимум дотягує до четвірки з мінусом по п’ятибальній шкалі. Нажаль драматургії на сцені ми так і не побачили, як і взаємодії між акторами та сценічним простором. Музичні інтермедії теж не додали виставі смаку, і там де вже набираєш в груди повітря щоб сміятися, якось не смішно – навіть геніальний текст п’єс подано якось незрозуміло.
Вся вистава більше змахує на якийсь невдалий п’яний сон після бухання шмурдяка в мутній кампанії, аніж дійсно на театральне дійство.

впервые вижу интервью с Лесем, когда его собеседник хотя бы не тупой.
много вкусных и полезных слов от Подервянского здесь.
и плюс фото приемлемые.
инджой.

( Collapse )

Тепер я ТОЧНО знаю як виглядає "Кацапське крісло позбавлене художнього смаку"!
І коштує ця хуйня 2000 долярів...

если кто-то посмотрел "Джанго" Тарантино, и в связи с просмотром перед его глазами вдруг всплыл образ из эссе "Африка, сны", Леся Подервянского, то все произошло правильно.
в работах обоих гениев - образ сына Африки, витального, охуенно прекрасного, смертельно опасного и полного любви.  и романтичного шо хитрить.

откуда такая связь между Тарантино и Подервянским?
оттуда. гении питаются из одного источника, как мы понимаем. Лесь говорил когда-то (а именно, восемь лет назад) "Если мы встретимся с Тарантино за стаканом, то нам будет о чем поговорить, мы все видим и понимаем одинаково". и вот "Джанго освобожденный" - нехуйовое подтверждение кровного родства Подера и Тарантины. кстати, "Африка" Леся появилась раньше на три года, чем фильм (а мысль о тексте - так и вообще лет двадцать назад сидела в авторе).
ну и, чтоб два раза не вставать, вдруг кто еще не видел: в этом году поджидаем Гамлета (надеясь на лучшее, т.е. лучшее чем то, шо поимели в виде Павлика с Василисой, с учетом работы над ошибками и теде):
- Два больших и важных дела, которые сделал в этом году, - поставил со своей командой спектакль "Сны Василисы Егоровны" и презентовал очередную персональную выставку картин. Могу обрадовать своих поклонников: весной 2013 года ждите постановку "Гамлета"!

корисне та смачне інтервью, хоча й без особливих новин. хіба що вважати новиною хорошу звістку - Лесь каже, що "проект" з хокку про сучасні блядь хроники припинив своє існування. слава яйцям.
не зайве в черговий раз переконатись, що Лесь Подервянський це наше всьо.
якщо б ще прибрати з кадру ту гумову женщіну (немає в мірє совєршенства), то можна крутити це відео цілодобово для насолоди та радості життя.

впрочем, Лесика никто наручниками к камере (съемочной) не приковывает, более того - похоже, что он вовсю кайфует от процесса. примерно, как пятилетний ребенок, который тянет сопли из носа, наматывает их на кулак и солнечно смеется. так и наш Лесь - пишет свои хокку (или это танка, блять?), машет ручками в кимоно, зажимает хихикающих студенток и получает около штуки баксов за одну съемку.
я рада, что ему хорошо. ведь самым важным в жизни Лесь считает бабло, еблю и своих друзей, и старается совмещать все это (в равных долях) в своем творчестве - и здесь все сходится. так что он полагает, что все идет правильно, Йомасала Хухис удовлетворен, а значит - и он сам счастлив.
но есть одно "но".
ролики "Павлик Морозов" это скучная гнилостная хуйня. где-то произошел сбой. молекулы легли не в том порядке, что дает природа, и у Леся родился ребенок-дебил.
да, бабки к нему льются водопадом, да, девушки охотно раздвигают ноги, да друзья толпой спешат в его мастерскую с бутылкой. но только на выходе получается тупое убожество. прежние пьесы до сих пор вызывают дрожь в коленках, но все больше у старшеклассников, которые вступают во взрослую жизнь. а нам, подросшим, уже хочется свежего и сильного. а его больше нет.
видимо, о Павлике Морозове, как и о двух постановках театра Крот,  надо теперь говорить, как о покойнике - хорошо или ничего, а значит - нам остается молчать.
однако недавно я наткнулась на ролик "Подервянский за Дония" и промолчать не смогла. если уж Лесь критикует кидальщиков Дония, то начал бы с себя!
я вспомнила лето, август 2007 года. Олесь Доний позвал Леся выступить на "Дне Незалежности з Махном", который он собрал в Гуляй Поле. И Лесь пообещал другу, что приедет. Но было лето, стояла невыносимая жара, и Лесь поутру обломался. Мы сидели на его даче в Запсилле у реки. "Шо придумать, шоб не поехать?"- спросил он. Я пожала плечами. Тогда Лесь позвонил Донию и сказал: "Слушай, такое дело. Тут Ладу (так Лесь называет свою маму, искусствоведа Людмилу Семеновну Миляеву) оса укусила! И у нее вся рука распухла и температура..! Я ее сейчас везу в больницу, так шо, извини, не приеду!" Я от такого вранья аж борщом поперхнулась, который его мама как раз наварила. Сама Лада стояла рядом и грустно качала головой. Ее действительно утром куснула оса, так что частично враки были правдой. Но про больницу и чтоб так друга кинуть по лени...
Так вот, к чему это я? Да! Не фиг трогать Дония! Молчал бы про Яценюка, если сам кидает друзей (самое дорогое!) за просто так. Тем  более, что в этой политике все еще хуже, чем на даче с осами. А то ведь - такой ролик о расколе оппозиции, для власти медом по яйцам. получается, что Подервянский лижет Януковичу, ведь как раз на властных форумах ролик ОЧЕНЬ популярен.
Лесик, ну харе уже позориться, правда. шо тебе, бабла не хватает? так пойди нарисуй пару картин, ей богу.